Пам’ятаю, як першого травня (коли київських дітей вигнали на святковий парад, показати світові, що у нас радіації немає, що все добре), я поїхала на дачу до дідуся. Мені було майже 7 років. Дачі були начебто «кабмінівські». І зазвичай людні (особливо на травні свята), вони були пусті: ані дачників, ані їхніх дітей (щось мабуть знали про […]
Читать далее на www.asd.in.ua